Чапля і журавель.

Жили собі на болоті журавель та чапля. Сумно було журавлеві самому жити і задумав він одружитися.
- Піду, - каже, -посватаюсь до чаплі.
Пішов журавель, чап-ляп болото місить. Приходить і каже:
- Йди, чапле, за мене заміж!
- Ні, журавель, не піду. В тебе ноги довгі, одіж коротка, погано літаєш, мене не прогодуєш. Іди собі геть, цибатий!
Образився журавель і пішов додому. А чапля й схаменулася: "Мені ж сумно самій жити, краще піду заміж за журавля".

Пішла вона через болото, чап-ляп, приходить до журавля:
- Візьми мене за жінку.
- Ні, чапля, не хочу. Було тобі йди тоді, як я сватав, а тепер іди геть.
От і пішла чапля з плачем до свого дому.
А журавель собі розгадав: "І навіщо я чаплю прогнав, піду ще до неї."
Пішов знов до чаплі й перепошує:
- Йди, чапле, за мене заміж!
- Ні, журавель, не піду. Було тоді брати, як приходила до твоєї хати, а тепер - геть від мене.
Отак вони і досі ходять, та ніяк не можуть одружитися.