До змісту
Ріпка
(стара казка по-новому, пер. Іван Франко).
Жив собі дід Андрюшка, та була в нього баба Марушка, і в них була дочка Мінка, а в Мінки собачка Фінка, а в Фінки кицька Варварка, а у Варварки вихованка - мишка Сіроманка.
От взяв дід весною рискаль та мотигу, скопав у городі грядку велику, зробив дірочку дрібку - та й посадив туди ріпку.
Працював дід немарно - зійшла ріпка гарно. Росла дідова ріпка, росла, зразу така, як мишка була, потім як буряк, потім як кулак, потому як два, а на кінці стала, як дідова голова.
Тішиться дід, аж не знає, де стати. "Час,- каже, - нашу ріпку рвати!"
Пішов він у город: гуп-гуп. Узяв ріпку за зелений чуб, тягне руками, впирається ногами, промучився увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе дід бабу Марушку:
- Ходи, бабцю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече, тягнуть, аж піт тече! Працюють руками, впираються ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе баба дочку Мінку:
- Ходи, доню, не біжи, ріпку вирвати поможи!
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, тягнуть руками, впираються ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе Мінка собачку Фінку:
- Ходи, Фіночко, не біжи, ріпку вирвати поможи!
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, тягнуть руками й зубами, впираються лапами й ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе Фінка кицьку Варварку:
- Ходи, Варварочко, не лежи, ріпку вирвати поможи!
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, кицька собачку за хвостик, тягнуть руками й зубами, впираються лапами й ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе Варварка мишку Сіроманку:
- Ходи, Сірочко, не біжи, ріпку вирвати поможи!
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, кицька собачку за хвостик, мишка кицьку за лапку - як потягли, потягли, та й балабунц! Впала ріпка на діда Андрюшку, дід на бабу Марушку, баба на доньку Мінку, донька на собачку Фінку, Фінка на кицьку Варварку, а мишка - шурусть у шпарку!