Хитрюща лисичка.

Якось вкрала собі лисичка курочку та й біжить. Стала ніч її застигати.

Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилася низенько та й каже:
- Добривечір, люди добрі! Пустіть перенчувати!
- Ой, лисичко-сестричко, в нас хата маленька, ніде буде тобі лягти.
- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
- Добре, ночуй, - кажуть.
- Тільки де я свою курочку подіну?
- А пусти її під піч.

Вона так і зробила. А вночі нишком встала, курочку з'їла і пір'ячко згребла.

Другого дня прокинлася раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала. А тоді й каже:
- А де ж моя курочка?
- А під піччю.
- Я дивилася, там немає.

Сіла та плаче:
- Тільки й було добра, що курочка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за курочку качечку!

Нема що робити, треба давати.

Забрала вона качечку у мішок та пішла.

Біжить вона, біжить, аж стала її ніч застигати. Бачить хатку, заходить туди, вклонилася низенько та й каже:
- Добривечір, люди добрі! Пустіть перенчувати!
- Ой, лисичко-сестричко, в нас хата маленька, ніде буде тобі лягти.
- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
- Добре, ночуй, - кажуть.
- Тільки де я свою качечку подіну?
- А пусти її в хлів між гуси.

Вона так і зробила. А вночі нишком встала, качечку з'їла і пір'ячко згребла.

Другого дня прокинлася раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала. А тоді й каже:
- А де ж моя качечка?

Глянули в хлів - нема. Хазяїн і каже:
- Мабуть випускали гусей, так і її випустили.

А лисичка сіла та плаче:
- Тільки й було добра, що качечка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за качечку гусочку!

Нема що робити, треба давати.

Забрала вона гусочку у мішок та пішла.

Біжить вона, біжить, аж стала її ніч застигати. Бачить хатку, заходить туди, вклонилася низенько та й каже:
- Добривечір, люди добрі! Пустіть перенчувати!
- Ой, лисичко-сестричко, в нас хата маленька, ніде буде тобі лягти.
- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
- Добре, ночуй, - кажуть.
- Тільки де я свою гусочку подіну?
- А пусти її в хлів до ягнят.

Вона так і зробила. А вночі нишком встала, гусочку з'їла і пір'ячко згребла.

Другого дня прокинлася раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала. А тоді й каже:
- А де ж моя гусочка?

Глянули в хлів - нема. Хазяїн і каже:
- Може її ягята затоптали.

А лисичка й плаче:
- Де я тільки не бувала, а такої пригоди не зазнавала, щоб у мене щось вкрадено. Віддай мені, хазяїне, за гусочку ягня!
Нема що робити, треба давати.

Забрала вона ягня у мішок та пішла.

Йде собі лисичка, аж стала її ніч застигати. Бачить хатку, заходить туди, вклонилася низенько та й каже:
- Добривечір, люди добрі! Пустіть перенчувати!
- Ой, лисичко-сестричко, в нас хата маленька, ніде буде тобі лягти.
- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
- Добре, ночуй, - кажуть.
- Тільки де я своє ягня подіну?
- А пусти в загороду.

Вона так і зробила. А вночі нишком встала та з'їла це ягня.
Другого дня прокинлася раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала. А тоді й каже:
- А де ж ягнятко?

Глянули в хлів - нема. Хазяїн і каже:
- Може невістка випускала воли, то й ягня випустила.

А лисичка й плаче:
- Де я тільки не бувала, а такої пригоди не зазнавала, щоб у мене щось вкрадено. Віддай мені, хазяїне, за це дівчину!

А хазяїн взяв і заховав у мішок собаку, й каже:
- Ось тобі дівчина.

Забрала лисичка мішок та пішла.

Йде собі, а потім схотіла глянути на дівчину, розв'язала мішок, а собака звідти! Лисичка навтіки, собака за нею. От-от дожене! Ні, таки встигла до нори, заховалася. Сидить та й питається ушей:
- Ушечки мої любі, що ви думали-гадали, як від хорта утікали?
- А те ми, лисичко, гадали, щоб той хорт не догнав, золотої кожушини не порвав.

Тоді до очей:
- Що ви, оченята, думали-гадали, як від хорта утікали?
- А те ми, лисичко, гадали, щоб той хорт не догнав, золотої кожушини не порвав.

Потім до ніг:
- А ви що, ніженьки, думали-гадали, як від хорта утікали?
- А те ми, лисичко, гадали, швидше утікали, щоб той хорт не догнав, золотої кожушини не порвав.

А тоді до хвоста:
- А ти що думав-гадав, як від хорта утікав?
- Те я думав-гадав, поміж ногами плутав, щоб хорт наздогнав, золоту кожушину порвав.

Розсердилась лисиця на хвоста та й вистромила його з нори. А хорт як ухопив, так весь хвіст і відкусив.

Тоді пішла лисичка без хвоста, а зайці з неї сміються. Вона й каже:
- Дарма, що без хвоста, а я вмію хоровода скакати.
- А як, - питають.
- А так, треба вам хвости позв'язувати, то і ви навчитеся.
Позв'язувала їм хвости, а сама як гукне:
- Тікайте, бо йде вовк!

Зайці як кинуться в усі сторони - так хвости і пообривали. Після того як посходились до купи, бачать - усі без хвостів. От і давай питатись один одного:
- Ти був у лисиці?
- Був.
- І я, братику, теж був!